Червоноград

Договір 1951р. про «Обмін землями» такого роду був не сприятливий для прикордонних земель. Це передбачало спустошення по обидва боки кордону нерухомого майна разом з промисловою інфраструктурою, залізничних та іншого роду комунікацій без всякої компенсації. Таким чином, згідно чого Радянський Союз включив в свої обійми частину Люблінського воєводства загальною площею 480 кв. км. з містами: Белз, Кристинопіль, Острів, Угнів і Варяж та ще багато великих сіл разом з важливою залізничною колією. Віддавши в замін територію такої ж площі в Бескидських горах, де існувало єдине велике місто Устрики Нижні і кілька сіл, найбільшими з яких є Чорне і Лютовіска (до 1957р. с. Шевченко). Крім того, угода передбачала створення спільної радянсько-польської комісії з делімітації кордону, так як раніше переговорники використовували карти масштабу 1:500 000, а точна демаркація кордону вимагала більш ретельного знання топографії. Але польських геодезистів на терен Бескидів допущено лише 26 жовтня, через пів року після підписання угоди. Так чи інакше така комісія була створена, вона повинна забезпечити подальші додатки до договору для майбутнього швидкого врегулювання меж кордону.

Початок 50-х років. Останні роки правління Й. Сталіна і остання депортація, яка прирекла тисячі селян на багаторічне скитання по чужих землях в пошуках притулку. На той час правління в радянській Україні очолював голова уряду УРСР Д. Коротченко, який був безперечним виконавцем волі «вождя», а на чолі КПУ знаходився Л. Мельников, який всяко намагався догодити кремлю. В Польщі правила «свята трійця»: президент Польщі Болеслав Берута, спеціаліст з економіки Хіларі Мінца і сірий кардинал відповідальний за безпеку Якуб Берман. Саме в руках тих керівників опинилися долі сімей які проживали в здовж українсько-польського кордону. Нічого дивного, що навіть абсурдні директиви керовані Польщею були сумлінно виконанні. Польські землі ,як і українські на той час були повністю в сфері радянського впливу, і що Москва надумала так воно і відбувалося. Транспорт радянських військ дислокованих в Речі Посполитій на Одері, Нижній Сілезії і Померанії перетинав кордон без всякого контролю. Згідно плану Сталіна швидка індустріалізація Польщі йшла повним ходом, повністю ігноруючи основні принципи «господарчого припису» відповідно до сталінських директив, що якщо Радянський Союз затягнув пояс, то це повинна зробити і Польща.