Червоноград

 На південний схід від храму оо. Василіан і костелу Святого Духа (церква св. Володимира), на краю біля самого Бугу, знаходиться палац Потоцьких, виконаний в стилі бароко, як і обидва храми. Зведений 1756-1762рр. для Франциска Селезія Потоцького згідно проекту П'єр Ріко де Тірргей (Pierre Ricaud de Tirregaille) і перебудований в 1872р. Колись був прекрасною резиденцією, але в ході історії втратив більшу частину розкоші вісімнадцятого століття, внаслідок частої зміни влади як і місцевої так і державної, брак засобів фінансових, пожежі і руйнування під час воєн. Так під час першої світової війни розквартировані в палаці жандарми повиривали немало різних дверей і вікон та розбили каміни.

В 1763р. Франциском Селезійєм Потоцьким розпочато забудову монастиря оо. Василіан, яке було завершене в 1771-1776рр. згідно проекту Йоганна Зельнера. В 1946р. був замкнений. Після ремонту 1978-1980рр. споруди були віддані для музею атеїзму і історії релігії. В 1989р. храм повернуто парафіянам, а невдовзі там відродилося згромадження оо. Василіан.

 Церква св. Юра є класичною бароковою прямокутною будовою, накрита великим куполом на восьмикутній основі. Фасад стіни увінчаний парапетом з чотирма пінаклями, а бічні фасади підкреслюються дрібними виступами трикутних фронтонів. Цінним елементом обладнання є образ Богоматері Кристинопольської ,запропонований василіаном в кінці вісімнадцятого століття з сімейної колекції маршала двору кристинопольського Станіслава Садовського.

Костел і монастир бернардинів у сучасному Червонограді являється найпривабливішим як історична пам’ятка. Засновником і фундатором якого є сам Фелікс Потоцький ще в 1695р. Костел Святого Духа зведено на початку 18 століття в стилі бароко. Від 1797р. виконував роль святині та був чинний до виселення польського населення в 1951р. 

Потім був замкнений і занедбаний. В 1988р. переказано до української автокефальної православної церкви і адаптований на церкву святого Володимира, що і сприяло зміні його вигляду.

З липня 1947 р. за 4 км від м. Володимира-Волинського були знайдені промислові пласти вугілля 1951р. - на околицях історичного міста Кристинопіль почали виростати перші шахтарські бараки. Невдовзі місто Кристинопіль, на "прохання трудящих” , змінило свою назву на Червоноград і ввійшло в склад Забужського району. Виглядало воно як невелике поселення міського типу з 307 будинками.

 1952р. весна - створений колгосп ім. Жданова, тут працювало більшість жителів тільки що створеного радянського Червонограда, інші були залучені до будівництва першої шахти Львівсько-Волинського басейну, №1 «Великомостівська».