Червоноград

Збройний опір ВО «Буг» окупаційним режимам на території Жовківщини у 1944-1945рр. Згідно рішення третьої конференції ОУН від 1943р. на Львівщині, як і по всій Галичині, було активізовано військово-політичну роботу мережі ОУН, з’явилися військові команди, які організовували вишкіл членів та прихильників ОУН. Перші загони Української Народної Самооборони (УНС) були створені вже восени 1943р. У грудні 1943р. УНС змінила свою назву на УПА-Зхід, і через два місяці в с. Зарудці Жовквівського району УНС організував свій перший військовий вишкіл. У травні – червні 1944р. регіональні бойові групи були об’єднані в регулярну сотню УПА «Холодноярці». Вона постійно збільшувалася і розросталася як і чисельно так і територіально і базувалася в селах Поляни, Рокитно та Мокротин. Подібно до цієї сотні існували «Переяслави». На основі цих сотень на території Жовківщини розпочалось формування Військової округи «Буг» (ВО «Буг»), яка отримала порядковий номер 2 (в документах часто зустрічається назва ВО-2 «Буг»), командування якої на себе прийняв Василь Левкович (Вороний).

 Основним завданням ВО «Буг» було формування збройних сил і підготовка до боротьби з радянською окупацією і захист населення та протистояння німецьким, польським та радянським збройним формуванням.

 Третя конференція ОУН. Оцінивши міжнародне становище України й внутрішньо політичну ситуацію держави українські націоналісти дещо змінили свою тактику у зв’язку з зміною становища на фронтах світової війни. Тепер їм доводиться підняти загальнонаціональне повстання проти німецьких загарбників і визволити Україну від гітлерівців. Через такі обставини командування ВО «Буг» не відкидало можливості повторного підпорядкування України більшовикам. Тому їх розцінювали як окупаційна сила. В 1943р. загострився конфлікт з поляками в планах котрих була нова окупація етнічних земель українського народу. Такий конфлікт маскувався під визвольною боротьбою Польщі за свій суверенітет. Отже підрозділу ВО «Буг» доводилося воювати з трьома окупантами на різних фронтах, більшість з них були проведені без попередньої підготовки і узгодження тактичного плану дій з вищим командуванням. Але в завданнях ВО «Буг» були й плановані акції проти окупаційних загарбників. Ведучи боротьбу на два фронти ОУН розуміла важкість становища якщо відкрити третій антипольський фронт. Але поляки намагались відновлення Польщі в довоєнний період, а отже претендували на етнічні українські землі. Так що Об’єднання Українських Націоналістів нерідко вступали в сутички з польськими формуваннями причиною яких були історичні корені. Невдовзі акції проти поляків стали настільки частими, що це переросло в звичайну українсько - польську війну, яка охопила Волинь, Галичину та Холмщину.

 З прибуттям радянських військ навесні 1944р. українці опинилися на порозі загарбання їх новим окупантом, який прикриваючись інтернаціоналізмом, русифікував населення і боровся з церквою, особливо з Греко-Католицькою та національними настроями місцевого населення. Перші сутички ВО «Буг» з більшовиками появилися вже навесні 1944р. Командування оперативно реагувало на появу радянських окупантів і проводило наступальні операції. А в червні 1944р. доводиться ВО «Буг» проводити поодинокі бої вже з регулярними підрозділами Червоної армії. Із серпня 1944 р. розпочинається акція чекістсько-військових операцій проти діяльності ОУН і УПА на території Львівської області. 22 серпня спільно з прикордонними військами Управління прикордонних військ Українського округу, охорони тилу 1-го Українського фронту за участю спеціально виділених І Українським фронтом двох мотоциклетних і одного кавалерійського полку розпочалась операція в Сокольському, Мостовельському, Магерівському, Городоцькому, Краковецькому, Немирівському, Янівському і Жовківському районих областях. Достеменно не відомо, скільки місцевих жителів влилося до загонів УНС, підрозділів та частин УПА для боротьби проти радянської окупаційної влади. Однак у своїх донесеннях один з райвідділів НКВС Львівщини повідомляв, що у жовтні 1944 р. в Жовківському районі діяли два курені чисельністю близько 800 повстанців. Пізніше, у березні 1945 р. зазначалось, що у районі

діють загони УПА, як правило, у нічні часи групами від 100 до 200 осіб, озброєні кулеметами, автоматами, гвинтівками з достатньою кількістю набоїв. Але не всі мешканці розділяли погляди повстанців, їм неодноразово приходилося стикатися з винищувальними батальйонами серед яких багато було партійних та комсомольських активістів, місцевих людей, які допомагали військам НКВС боротися проти УПА. Коли обставини вимагали боротьби з німецькими окупантами, то ВО “Буг” вела її жорстоко, масштабно й безкомпромісно, хоча часто не сплановано. ВО “Буг” проводила на території Жовківщини акції проти поляків. Збройні сутички з ними виникали раптово: українські націоналісти нападали й на “гнізда польських банд”, убивали й окремих “польських бандитів”. У боротьбі з поляками були відсутні чіткі лінії фронту. З вересня 1944р. протистояня проти поляків дещо стихло, це було пов’язано з наказом які одержали повстанці причина якого не зовсім зрозуміла.

 З травня 1944 р. пресовий орган ШВО “Буг” активно почав подавати відомості про збройні сутички ВО “Буг” із більшовиками, переважно з радянськими партизанами, які активізувалися з наближенням регулярних частин Червоної армії. Нерідко бійцям ВО “Буг” доводилось проводити бої і з військами органів НКДБ і НКВС. Отже, ВО “Буг” була потужною структурою визвольного руху українського народу на Жовківщині.

 Упродовж 1944–1945 рр. ВО “Буг” чинила опір німецьким, радянським та польським бойовим підрозділам. Мета якої полягала в повній незалежності своєї держави від будь яких окупаційних сил чи з заходу, чи з півночі. У виснажливій боротьбі ВО “Буг”, як і її противники, зазнавала помітних втрат. Однак прагнення здобути незалежність для своєї Батьківщини спонукало до безкомпромісності у відчайдушних боях. Однак попри це вона намагалася не зменшувати своєї активності, інколи протягом дня здійснювали по кілька виходів проти окупаційних режимів.