Червоноград

З липня 1947 р. за 4 км від м. Володимира-Волинського були знайдені промислові пласти вугілля 1951р. - на околицях історичного міста Кристинопіль почали виростати перші шахтарські бараки. Невдовзі місто Кристинопіль, на "прохання трудящих” , змінило свою назву на Червоноград і ввійшло в склад Забужського району. Виглядало воно як невелике поселення міського типу з 307 будинками.

 1952р. весна - створений колгосп ім. Жданова, тут працювало більшість жителів тільки що створеного радянського Червонограда, інші були залучені до будівництва першої шахти Львівсько-Волинського басейну, №1 «Великомостівська».

Червоноградський музей історії релігії , який в теперішній час розташований в родинному замку Потоцьких належить до Львівського музею історії релігії і є його філіалом. Він відіграє велике значення не тільки в культурному житті міста але в цілому північному регіоні Львівщини. Свою діяльність розпочав ще в радянські часи 1980р. в недіючій на той час церкві і монастирі оо. василіан і називався як музей історії релігії та атеїзму. З 1990р був перенесений в палац Потоцьких, єдину недіючу споруду архітектурної пам’ятки часів бароко м. Червонограда. Працівники музею активно займаються науково-просвітницькою і дослідницькою роботою з вивчення історії релігії та краю. Музей нараховує п’ять виставкових зал, в одному з яких експонується виставка \"Кристинопіль у XVII-XIX ст.\". Це пов’язано з тим що місто не має свого окремого осередку по дослідженні історії краю. Також даний музей займається висвітлюванням історії Кристинополя і роду Потоцьких, який безпосередньо пов'язаний з спорудою в якій він знаходиться.

Договір 1951р. про «Обмін землями» такого роду був не сприятливий для прикордонних земель. Це передбачало спустошення по обидва боки кордону нерухомого майна разом з промисловою інфраструктурою, залізничних та іншого роду комунікацій без всякої компенсації. Таким чином, згідно чого Радянський Союз включив в свої обійми частину Люблінського воєводства загальною площею 480 кв. км. з містами: Белз, Кристинопіль, Острів, Угнів і Варяж та ще багато великих сіл разом з важливою залізничною колією. Віддавши в замін територію такої ж площі в Бескидських горах, де існувало єдине велике місто Устрики Нижні і кілька сіл, найбільшими з яких є Чорне і Лютовіска (до 1957р. с. Шевченко). Крім того, угода передбачала створення спільної радянсько-польської комісії з делімітації кордону, так як раніше переговорники використовували карти масштабу 1:500 000, а точна демаркація кордону вимагала більш ретельного знання топографії. Але польських геодезистів на терен Бескидів допущено лише 26 жовтня, через пів року після підписання угоди. Так чи інакше така комісія була створена, вона повинна забезпечити подальші додатки до договору для майбутнього швидкого врегулювання меж кордону.

Початок 50-х років. Останні роки правління Й. Сталіна і остання депортація, яка прирекла тисячі селян на багаторічне скитання по чужих землях в пошуках притулку. На той час правління в радянській Україні очолював голова уряду УРСР Д. Коротченко, який був безперечним виконавцем волі «вождя», а на чолі КПУ знаходився Л. Мельников, який всяко намагався догодити кремлю. В Польщі правила «свята трійця»: президент Польщі Болеслав Берута, спеціаліст з економіки Хіларі Мінца і сірий кардинал відповідальний за безпеку Якуб Берман. Саме в руках тих керівників опинилися долі сімей які проживали в здовж українсько-польського кордону. Нічого дивного, що навіть абсурдні директиви керовані Польщею були сумлінно виконанні. Польські землі ,як і українські на той час були повністю в сфері радянського впливу, і що Москва надумала так воно і відбувалося. Транспорт радянських військ дислокованих в Речі Посполитій на Одері, Нижній Сілезії і Померанії перетинав кордон без всякого контролю. Згідно плану Сталіна швидка індустріалізація Польщі йшла повним ходом, повністю ігноруючи основні принципи «господарчого припису» відповідно до сталінських директив, що якщо Радянський Союз затягнув пояс, то це повинна зробити і Польща.

Червоноград розлігся на північному краю Побужжя, в усті Солокії яка впадає в річку Буг. Нараховує станом на 2013р. 68,3тис. населення, і вважається третім містом у Львівській області (після Львова і Дрогобича). Збудований був по другій світовій війні як головний осередок Львівсько-Волинського вугільного басейну, і поглинув Кристинопіль - старе місто над Бугом. Кристинопіль був закладений в 1692р. на землях сіл Новий Двір володарем навколишніх земель, воєводою краківським і коронним гетьманом Феліксом Казимиром Потоцьким. Назву одержав в честь дружини гетьмана, Кристини з Любомирських. Потоцький збудував тут одночасно і свою резиденцію, а в 1695р. заснував у Кристинополі монастир бернардинів з костелом. Але парафія піднялася при ньому тільки в 1797р. Маєток успадкував його наступний син Йозеф, охоронець великої корони і староста белзький. Найбільшого розквіту Кристинопіль зазнав за часів сина Йозефа воєводи київського Франциска Потоцького (1700-1772), одного з найбагатших магнатів сучасної Речіпосполитої. Набув він великого багатства, збудував кількасот сіл і кількадесят міст головних на Русі і Україні.