1692 рік. Початок зведення нової великої адміністративної одиниці на землях села Новий Двір. Перша згадка про таке поселення з’явилося ще на початку 17ст. в монастирських книгах сокальського католицького ордену братів-бернардинів. Саме вони тоді опікувалися римо-католицькою громадою в Новому Дворі. В цьому році жителям цих земель було здобуто і даровано власником цих земель воєводою краківським і коронним гетьманом Феліксом Казимиром Потоцьким Маґденбурзьке право (тевтонське міське право). В центральній Європі у середні віки це було одне з найпоширеніших систем міського само впорядкування. За нормами такого права сільську громаду очолював війт, котрого призначав власник цих земель. Така посада могла передаватися в спадок. З розвитком міського самовпорядкування ця посада ставала виборною. Таким чином міщани позбувалися суду феодалів і самостійно здійснювали керування господарством. В допомогу війту вибирали магістрат – колегіальний орган в який міг бути обраний будь-хто хто мав міське право «jus civile». Згодом вони стали називатися Рада бургомістра і Лава, які розділили між собою вповноваження.
Першим костелом і монастирем братів бернардинів була дерев’яна споруда збудована 1609р., яка свого часу була знищена пожежею. Вони і опікувалися місцевою римо-католицькою громадою та парафією Зіслання Святого Духа. З 1692р. по 1704р. тривало зведення нового, мурованого костелу в стилі бароко. Фінансування якого проводив сам Фелікс Казимир Потоцький. Над оздобленням інтер’єру працювали різні художники і митці свого часу. Д. Бальцані 1751рік створення картин. С. Строіцький 1756-1758рр. оздоблення інтер’єру фресками. У храмі також була встановлена ікона бичування Ісуса Христа, оздоблена срібною короною та шатою. Праворуч головного вівтаря була споруджена каплиця мощів св.. Климента привезені 1723р. Франциском Селезієм Потоцьким від Папи Римського Інокентія XIII. А у 1752рдо храму була привезена частинка хреста з Єрусалиму, знайденого св.. Геленою. Також в приміщені святині був встановлений орган. В 1760р повністю було відновлено монастир отців бернардинів.
Через неповних сто років пожежа знову зруйнувала костел і монастир, на відновлення котрого
було потрачено цілих два роки. Згромадження Зіслання Святого Духа росло, так у 1885р. о. Кресцент Єзьорський обслуговував більше однієї тисячі парафіян. В 1903р. його змінив о. Дионізій Любовецький, котрий нараховував біля двох тисяч вірян. З 1912 по 1913р. парафією правив о. Франциск Вожний, а до 1929р. о. Єремій Бохенек. У 1927р. костел пережив вимушену реставрацію, доказом чого являється надпис на плиті розташованої на головному фасаді. Після якої до престолу прийшов о. Альберт Мруз, який правив до 1936р., а наступні чотири роки о. Андрій Смолень. Останнім настоятелем парафії від 1940р. був о. Юрій Білєцкі. До його парафії тоді вже належали всі навколишні села, серед яких були Борятин, Добрячин, Клюсів, Маджарки, Новий Двір, Пархач, Сілець та Завишень. Дана парафія проіснувала до часу приходу більшовиків і останнього перерозподілу земель після Другої Світової війни. З 1951р. костел був відібраний і зачинений, згодом його почали використовувати як складове приміщення.
Сам костел зазнавав руйнувань через недбальство радянського керівництва аж до переломних 80-90рр. ХХ ст., коли до влади прийшов М. Горбачов і розпочав план «перебудови». Тоді змінилася ситуація у Радянській Україні що до християнських вір і відродження церкви як такої в цілому. У 1988р. з плюндрований радянською владою знищений часом та історією костел і монастир влада передала його громаді Українській Автокефальній Православній Церкві, після чого храм був повністю перебудований і перейменований на церкву св. Володимира.
0 коментарі:
Дописати коментар