30 листопада 1998 року
Один з трагічних днів нашого міста. День коли звичайний перегляд голлівудського блокбастера "Армагеддон" закінчився смертю чотирьох дітей, які загинули внаслідок тисняви у кінотеатрі. Це день коли жага до швидких грошей перевищує здоровий глузд. І не можна казати що в тому вина лише директора кінотеатру, який був ймовірно ініціатором. Вина лежить на всій гілці влади яка має причетність до реклами, розповсюдження і заохочення підлітків до перегляду даної стрічки. І подумати можна, не бій героїв Крут, не боротьба українського народу за волю, яка мала гартувати патріотичний дух молодих українців, а Брюс Уїлліс рятує світ. Але що тут казати, важкі 90', роки коли підліткам у будь-якому магазині чи кіоску вільно продавали тютюн і алкоголь. А що вже говорити про фільм, на перегляд якого не повинні були допустити більшість дітей які там були присутні. Це день коли за халатність і байдужість дорослих заплатили діти своїм життям та здоров'ям. Та якби тоді покарання понесли керівники й директора, принаймні цих шкіл в яких постраждали діти, а ще хтось із міськвиконкому то зараз, після стількох років, мені не доводилось пояснювати своїй дитині чому під час уроків Галинці з Петриком можна йти на пухнастиків чи переглядати мультик в бульбашці, а її батьки проти. Та цей випадок, як я бачу, навчив лише чотирьох батьків і директора кінотеатру. Тому зараз в школах, та і в дошкільних закладах, й надалі практикують покази вистав, цирків, мультфільмів під час навчального процесу. А мета цього не навчально пізнавальна, а гроші. Тому це все влаштовується замість уроків, оскільки після уроків більш ніж половина туди не пішла б. Але я ніколи не втомлюсь повторювати, що в першу чергу за всі негаразди своїх дітей винні їх батьки. Адже перегляд кінострічки не був безкоштовним, мама з татом дали гроші. І якби батьки навчили своїх чад що не варто втікати з уроків, в крайньому разі, якщо з якоїсь причини відсутні уроки, йти додому такого б не сталося.
0 коментарі:
Дописати коментар