Гей, браття! Киньмося в пожар!
Там розгін, сила, вічність там.
Упав престол, скотився цар...
Заглада, згуба, смерть катам!
Гей, браття! В бій спішім, летім,
Скидаймо з себе сталь кайдан
І, вольні духом, покажім,
Що жоден нас не вб'є тиран.
Василь Бобинський (1898-1938)
Василь Бобинський.
Скульптор – В. Усов, архітектор – Й. Буковинський.
Згідно рішення виконкому Львівськоїобласної ради народних депутатів №157 від 25 квітня 1988р. в Червонограді перед старим кінотеатром ім. 40 річчя Жовтня (тепер споруда належить католицькій парафії церкви св. Юрія) був встановлений пам’ятник поету Розстріляного Відродження Василю Петровичу Бобинському.
Тарас Григорович Шевченко (1814-1861).
Скульптор С.Якунін, архітектор В.Захаряк та М.Ісаров. Памятник відкрито 24 серпня 1996р.
З перших ж років Незалежності України на демократичних мітингах громада міста прийняла рішення про спорудження нового пам’ятника Т. Шевченку на Вічевій площі, взамін старому що знаходився у парку за Народним Домом. На всіх громадських заходах, концертах, під час різдвяних колядувань збиралися кошти на його спорудження. Також було відкрито рахунок для добровільних пожертв від різних організацій, підприємств, установ і також від окремих громадян, які мали можливість пожертвувати своїми коштами, які повністю знецінила «Павловська» грошова реформа.
Перші відомості про створення у радянському Червонограді пожежної охорони з’явилися 1965р. Згідно наказу міністра охорони громадського порядку УРСР №0164 від 16 липня 1965р., і наказу начальника Управління громадського порядку Львівського облвиконкому № 0117 від 31 липня 1965р. першого жовтня 1965р. була сформована Червоноградська професійна частина першого розряду. Формування було проведено на базі команди №1 Червоноградського загону ВОГР Львівської Ради Народного Господарства, яку очолив УПО УВГП Львівського райвиконкому А.В.Свистунов. Такий загін на час створення нараховував 56 чоловік.
1692 рік. Початок зведення нової великої адміністративної одиниці на землях села Новий Двір. Перша згадка про таке поселення з’явилося ще на початку 17ст. в монастирських книгах сокальського католицького ордену братів-бернардинів. Саме вони тоді опікувалися римо-католицькою громадою в Новому Дворі. В цьому році жителям цих земель було здобуто і даровано власником цих земель воєводою краківським і коронним гетьманом Феліксом Казимиром Потоцьким Маґденбурзьке право (тевтонське міське право). В центральній Європі у середні віки це було одне з найпоширеніших систем міського само впорядкування. За нормами такого права сільську громаду очолював війт, котрого призначав власник цих земель. Така посада могла передаватися в спадок. З розвитком міського самовпорядкування ця посада ставала виборною. Таким чином міщани позбувалися суду феодалів і самостійно здійснювали керування господарством. В допомогу війту вибирали магістрат – колегіальний орган в який міг бути обраний будь-хто хто мав міське право «jus civile». Згодом вони стали називатися Рада бургомістра і Лава, які розділили між собою вповноваження.
















